- № 1(5) 2024
«Метеорологія. Гідрологія. Моніторинг довкілля»
- 4стор.
Радіаційний стан зони відчуження в 2023 році за результатами радіаційно-екологічного моніторингу
“Радіаційний стан зони відчуження в 2023 році за результатами радіаційно-екологічного моніторингу
У статті наведено результати радіаційного моніторингу довкілля в зоні відчуження за 2023 рік, після деокупації території, який проводився відповідно до актуального Регламенту за виключенням об’єктів, на яких тимчасово неможливо проведення робіт у зв’язку з відсутністю безпечного доступу. За результатами проведення радіаційно-екологічного моніторингу в зоні відчуження в 2023 році було отримано важливі аналітичні дані: • Максимальні значення потужності амбієнтного еквівалента дози гамма-випромінювання характерні для територій на північному та західному «слідах» радіоактивних випадінь; • Радіаційний стан повітряного середовища ЗВ та його динаміка протягом 2023 року визначалися характером поверхневого забруднення території, техногенними та біологічними факторами, а також метеорологічними умовами. Зафіксовано перевищення КР у 2,5 рази об’ємної активності 137Cs у повітрі в м. Чорнобиль; • Поверхневі води залишаються важливим шляхом виносу радіонуклідів за межі ЗВ. Винос 90Sr р. Прип’ять в створі м. Чорнобиль в 2023 був на рівні, що в 2,4 рази більше за середнє значення за останні 5 років; • В результаті спостережень за радіаційним станом підземних вод було визначено, що середнє значення забруднення радіонуклідами водоносних комплексів не перевищує 1 Бк/м3 за 137Cs та 5,7 Бк/м3 за 90Sr; • Результати моніторингу на ландшафтних полігонах свідчать, що найбільш забрудненим компонентом довкілля є верхній шар ґрунтового покриву; • Результати радіаційного обстеження місць несанкціонованого проживання населення у зоні відчуження показали, що з роками відбувається збільшення надходження 90Sr в продукти харчування “самопоселенців”.
“Огляд результатів досліджень забруднення Каховського водосховища цезієм-137 і стронцієм-90, які проводились після аварії на Чорнобильській АЕС (1986-1921 рр.)
Проаналізовано наявні дані про стан радіоактивного забруднення води і донних відкладів Каховського водосховища з метою оцінки можливого погіршення якості навколишнього середовища за показниками радіоактивного забруднення у зоні впливу аварійного скиду води через руйнування греблі Каховської АЕС військами РФ. Представлено карту-схему забруднення дна водосховища цезієм-137 станом на 1994 рік. Забруднення Каховського водосховища цезієм-137 відбулося переважно шляхом випадінь цього радіонукліду з аерозолями на водну поверхню у травні 1986 року. Значно менша частина цього радіонукліду надійшла водним шляхом безпосередньо із верхів'їв дніпровського басейну. Стронцій-90 надходив до водосховища виключно водним шляхом починаючи з жовтня 1986 р. З 1987 року намітилися стійкі тренди зменшення у воді активності обох радіонуклідів. Приблизно з 1996 р. концентрації активності 137Cs знизилися до передаварійного рівня, активності 90Sr демонструють повільне зменшення і до 2022 р. залишалися дещо вищими за передаварійні. Середні рівні забруднення дна водосховища цезієм-137 і стронцієм-90 виявилися найнижчими у порівнянні з вищерозташованими водосховищами. Показано, що в 1994 р. на 80% поверхні дна, яка являла собою затоплену колишню заплаву Дніпра, рівні активності 137Cs становили 0,06 Кі/км2(2,2 кБк/м2) і були нижчими, ніж на прилеглій до водосховища території. У місцях накопичення мулових наносів (колишнє русло Дніпра) активності 137Cs були в середньому втричі вищими. Балансові розрахунки за даними радіаційного моніторингу води показали, що кількість активності 137Cs у донних відкладах до 2022 р. зменшилася удвічі за рахунок природного радіоактивного розпаду, кількість активності 90Sr зменшилася приблизно на 20 %, оскільки втрати активності через природний радіоактивний розпад частково компенсувалися постійним надходженням цього радіонукліду з забрудненої частини водозбору. Після катастрофічного витоку води із водосховища оголилася заплава Дніпра. За розрахунками УкрГМІ середня щільність забруднення ґрунтів обсохлої території цезієм-137 не перевищує 0,03 Кі/км2 (1,1 кБк/м2), стронцієм-90 – менше 0,1 Кі/км2 (3,7 кБк/м2). Мулові відклади, які містились в колишньому руслі Дніпра і мали підвищений рівень забруднення цезієм-137, нині, ймовірно, розмиті і винесені в Дніпро-Бузький лиман і далі в Чорне море. Проте, за нашим припущенням, це не мало негативно вплинути на радіоекологічний стан моря, оскільки активність 137Cs у воді північно-західної частини моря завжди була в 20-30 разів вища, ніж у дніпровській воді.
“Визначення натуралізованого стоку Дніпра за методом відновлення
Стаття присвячена визначенню кількісних характеристик стоку р. Дніпро та приведенню їх до природних показників. Для великих зарегульованих річок розрізняють природний, антропогенний та натуралізований стік. На основі регулярних інструментальних спостережень виконана натуралізація середнього річного стоку Дніпра за методом відновлення та проведено його порівняння із реальним стоком на прикладі 2023 року. Зниження природного стоку Дніпра у 2023 році під впливом водосховищ становило від 4,8% для Київського до 14,8% для Дніпровського. У 203-річному ряду значень натуралізованого стоку Дніпра аномально виділяється сучасний період історичного мінімуму середнього річного стоку. Це є досить тривожною ознакою, оскільки, якщо ймовірність подібних до 2015-го маловодних років збережеться і надалі, то, за відсутності Каховського водосховища це матиме важкі наслідки для всього півдня України. Особливо критичною ця ситуація може стати коли спостерігатиметься утримання низької водності декілька років поспіль за зразком 2019-2020 років (98% забезпеченість натуралізованого ряду).
“Оцінка радіаційного забруднення на майданчику і зонах впливу об’єктів уранової спадщини колишнього ВО «ПХЗ»
Розглядаються узагальнені результати багаторічних радіоекологічних спостережень і оцінок стану радіоактивного забруднення промислового майданчика переробки уранових руд колишнього ВО «Придніпровський хімічний завод» (далі ВО «ПХЗ») і на прилеглих територіях. Багаторічні дослідження виконувалися в рамках державних програм і участі авторів у різних міжнародних проектах з метою ідентифікації джерел забруднення природного середовища і елементів екосистеми, а також виконання програм радіоекологічного моніторингу для виявлення пріоритетних шляхів опромінення працівників підприємств на майданчику і населення, що проживає у зонах його впливу. Статистичний аналіз даних багаторічних спостережень (2005-2021 рр.) дозволив визначити характеристики і рівні забруднення всіх елементів природного середовища зони впливу даного майданчика природними радіонуклідами у техногенно підвищених концентраціях (у ґрунтах, підземних і поверхневих водах, атмосферному повітрі, а також деяких типових біологічних об’єктах зони впливу майданчика). Виконано аналіз динаміки характеристик забруднення довкілля на етапах до початку здійснення масштабних заходів приведення радіаційно-небезпечних, що стали основними факторами впливу забруднення для населення. Отримані результати використано для обґрунтування заходів приведення радіаційно-забрудненої території і об′єктів колишньої виробничої інфраструктури ВО «ПХЗ» в екологічно безпечний стан.
“Обґрунтування розширеного складу спостережень на водно-балансових станціях та дослідницьких гідрогеофізичних полігонах
Сучасний рівень розуміння підпорядкованості та багатофакторної залежності визначальних процесів в атмосфері, літосфері та гідросфері Землі (що підштовхнув до об’єднання галузей наук про ці сфери в «науки про Землю») вимагає відповідної реорганізації базової системи моніторингу довкілля, вдосконалення та розширення досліджень на водно-балансових станціях, які можуть стати опорними «вузлами» цієї системи. Поява принципово нових теоретичних розробок, сучасних приладів і устаткувань, великої кількості програмних засобів тощо, спонукає до суттєвої реорганізації та посилення системи моніторингу навколишнього середовища. В статті обґрунтовується додатковий комплекс досліджень, який доцільно включити до регламенту спостережень на вже існуючих водно-балансових станціях, з обов’язковою їх модернізацією. Контролю підлягають атмосфера, поверхнева і підземна (підповерхнева) гідросфери, які змінюються в часі із різною швидкістю та літосфера (точніше її верхня частина – педосфера). Певна інерційність гідрогеологічних процесів передбачає можливість використання метеорологічних показників, за якими можна передбачити зміни в режимі вологи в зоні аерації та неглибоких ґрунтових вод на найближчу перспектив, а за достеменно передбачуваними змінами останніх – прогнозувати зміни ресурсів міжпластових підземних вод і т.д. Запропоновано включити в регламент моніторингу такі показники стану довкілля, які дозволять виявляти і аналізувати причини змін водної обстановки, балансу та ресурсів, визначати механізми перенесення та накопичення вологи, а також будувати моделі і виконувати прогнозні оцінки. Результати комплексних досліджень на полігоні Лютіж демонструють значну варіабельність гідрогеофізичних показників та зміни інтенсивності природних сигналів залежно від ландшафтної приуроченості, новітньої тектоніки, геологічної основи та типу ґрунту. Представлені оригінальні прилади, за допомогою яких визначаються показники електричного та теплового полів, співвідношення додатних і від’ємних аероіонів тощо.
“Динамічні умови формування просторових екстремумів озонового шару над територією України
У статті розглядаються умови формування просторових екстремумів загального вмісту озону (ЗВО) над територією України спричинених динамічними умовами. На основі використання даних супутникових спостережень за ЗВО та параметрів вітру й геопотенційної висоти із реаналізу ERA5 у північній півкулі здійснено дослідження адвекції повітря зі значними відхиленнями ЗВО та класифіковано основні типи процесів, що до цього призводять. Встановлено 70 випадків формування просторових екстремумів, із яких 86% спостерігаються за умов адвекції повітря із західною складовою. Виявлено, що додатні відхилення ЗВО поширюються на територію України за умови зміщення стратосферного полярного вихору до східної півкулі, сприяючи наближенню зовнішньої межі вихору із високими концентраціями озону ближче до помірних широт. Від цілісності полярного вихору залежать варіативність процесів формування просторових екстремумів. На відміну від виключно західної і північно-західної адвекції за добре розвиненого стратосферного полярного вихору, порушення його цілісності може формувати як перенесення високого ЗВО із півночі, так і його локальне формування. Від’ємні відхилення ЗВО спостерігалися тільки восени – на початку зимового сезонів в умовах сезонного мінімуму ЗВО при адвекції повітря у нижній стратосфері із західною складовою. Встановлені та описані динамічні умови формування екстремумів озонового шару є важливим для збільшення періоду завчасності прогнозування появи озонових аномалій над територією України.
