- № 1(9) 2026
«Метеорологія. Гідрологія. Моніторинг довкілля»
- 5стор.
Аналіз просторово-часового розподілу кількості блискавок в Україні за 2017–2021 рр.
Анотація Повна версія статті DOI: с. 5-15
“Аналіз просторово-часового розподілу кількості блискавок в Україні за 2017–2021 рр.
У статті показано результати розрахунку та аналізу просторово-часового розподілу кількості блискавок «хмара-земля» в Україні за період з травня по вересень 2017–2021 років на основі даних системи грозопеленгації Українського гідрометеорологічного інституту. Проаналізовано загальну кількість ударів блискавок у землю та їх щільність (кількість блискавок на 1 км² - бл/км2) у межах кожної області. Середнє значення щільності по Україні за п’ятирічний період становило 0,89 бл/км2, а середня річна кількість блискавок – близько 539 тис. Найвищі показники щільності в середньому за 5 років спостерігалися в Одеській області (1,34 бл/км2), Запорізькій (1,15 бл/км2), Миколаївській (1,14 бл/км2), Івано-Франківській (1,08 бл/км2), Вінницькій (1,05 бл/км2) та Закарпатській (1,05 бл/км2). Найнижчі значення зафіксовано у Сумській області (0,54 бл/км2), Харківській (0,59 бл/км2), Чернігівській (0,63 бл/км2) та Волинській (0,65 бл/км2). Найбільшу кількість блискавок загалом на території України зареєстровано у 2018 році (658 тис.), найменшу – у 2020 році (322 тис.). Додатково встановлено, що сезонний максимум грозової активності припадає на червень–липень, коли утворюються найінтенсивніші конвективні системи. Регіональні відмінності за інтенсивністю розрядів «хмара-земля» пов’язані з поєднанням термодинамічних та орографічних чинників. Аналіз міжрічних змін показав істотну залежність кількості блискавок від типу атмосферної циркуляції та умов формування атмосферної конвекції. Отримані результати поглиблюють розуміння сучасних особливостей грозової активності в Україні та можуть бути використані для оцінювання територій щодо ризику ураження блискавкою, удосконалення систем раннього попередження та планування заходів безпеки. Також вони можуть слугувати базою для подальших досліджень у сфері кліматичного моніторингу та аналізу екстремальних атмосферних явищ.
- 16стор.
Вертикальний розподіл озону верхньої тропосфери – нижньої стратосфери над територією України за даними реаналізу EAC4
Анотація Повна версія статті DOI: с. 16-25
“Вертикальний розподіл озону верхньої тропосфери – нижньої стратосфери над територією України за даними реаналізу EAC4
У статті розглянуті вертикальний розподіл озону (O3) над територією України в шарі верхньої тропосфери – нижньої стратосфери, його сезонна мінливість та міжрічні тенденції. Дослідження базується на даних даних реаналізу Європейського центру середньострокових прогнозів погоди (ECMWF) Atmospheric Composition Reanalysis 4 (EAC4) за період 2003–2023 рр. Встановлено, що вертикальний розподіл O3 нижче ізобаричного рівня 30 гПа формується за переважаючої ролі циркуляції Брюера-Добсона, тоді як вище цього рівня визначальними стають фотохімічні реакції. За даними EAC4 максимуми O3 досягають середніх значень 12 мг/кг. Виявлено, що реаналіз EAC4 завищує рівні, на яких спостерігається максимум вмісту O3 (10–20 гПа), у порівнянні із середніми висотами за даними спостережень (30–50 гПа). За досліджуваний період зафіксовано зменшення O3 в шарі 50–100 гПа (16–20 км), що найбільш інтенсивно відбувається у літній та зимовий сезони, із інтенсивністю зменшення 0.02 мг/кг за рік. Натомість вище рівня 10 гПа (вище 30 км), O3 зростає за рахунок міжрічних змін весняного сезону з тенденціями до зростання приблизно на 0.03 мг/кг за рік. Результати статті доповнюють уявлення про вертикальний розподіл O3 над територією України і причини його варіацій, та обговорюють недоліки наявні в реаналізі EAC4.
- 26стор.
Сучасні умови зволоження на півночі України
Анотація Повна версія статті DOI: с. 26-34
“Сучасні умови зволоження на півночі України
Збільшення частоти потужних хвиль тепла і посух у європейському регіоні у зв’язку зі змінами клімату виділяють чітку тенденцію до посушливості для Півдня і Сходу України, у північному регіоні на фоні підвищення температури повітря зміни поля опадів мають більш складний характер. У дослідженні використані середні місячні суми опадів для 17 метеостанцій північних областей України (Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська). Виконано порівняльний аналіз показників за два кліматологічних періоди (1961-1990 та 1991-2020 рр.), а також детальний аналіз зміни зволоження в останньому десятиріччі (2011-2020 рр.) з точки зору збільшення аномальності температурно-вологісного режиму в цей період. Зміни середніх місячних сум опадів показують тенденцію до посушливості у квітні, влітку (з максимумом у серпні) та для більшості станцій Півночі країни з листопада до січня (з мінімумом у січні). Місячні суми опадів помітно зросли у травні і жовтні (на Київщині і Чернігівщині подекуди на 20 мм і більше) та для більшості станцій у лютому-березні і вересні. Найбільша неоднорідність у полі опадів відмічається в останньому десятиріччі (2011-2020 рр.). У середньому дефіцит опадів спостерігався на станціях у 43-53% місяців, норма опадів дещо перевищувала частку місяців зі надлишковим зволоженням (за винятком Житомира і Києва). У теплий період року виділяється тенденція до посушливості для всіх 17-ти станцій північного регіону (у 49-61% місяців), а у холодний – переважає нормальний розподіл або перезволоження, за винятком Київщини, де зберігається посушливість за винятком Яготина. Відмічалися періоди зі значним перезволоженням (200-400% норми) як у теплий, так і у холодний період, часто вологим був січень-лютий, грудень і жовтень. Розглянуто циркуляційні процеси формування найбільших аномалій у полі опадів. Екстремальні умови зволоження були зумовлені макромасштабними процесами, без виділення регіональних особливостей – стихійні опади у системах південних і західних циклонів і дефіцит опадів при блокувальних процесах як влітку так і взимку.
- 35стор.
Вуглеводи як важлива складова природних органічних речовин у поверхневих водах
Анотація Повна версія статті DOI: с. 35-49
“Вуглеводи як важлива складова природних органічних речовин у поверхневих водах
Представлено результати довгострокових досліджень розчинених вуглеводів у різнотипних водних об’єктах України (озера, річки та водосховища). Розчинені вуглеводи – друга за поширеністю група природних органічних сполук після гумусових речовин. Їхня концентрація варіює в широких межах, коливаючись від 0,19 до 5,43 мг/дм3 (у вигляді глюкози), а їхній внесок у загальний баланс карбону розчинених органічних речовин (Cорг) коливається від 2,2 до 36,1% (в середньому 4,7–16,4% Cорг). Концентрація вуглеводів залежать значною мірою від типу водойми та її трофічного стану, а також від розвитку фітопланктону та вищої водної рослинності, які є основними джерелами вуглеводів. Максимальні концентрації характерні для невеликих, урбанізованих водойм зі значним антропогенним впливом та високим вмістом біогенних речовин. Більшість із них – високоевтрофні водойми, в яких інтенсивно розвивається фітопланктон та вища водна рослинність. Це основна причина високих концентрацій вуглеводів. Максимальну концентрацію розчинених вуглеводів виявлено в літньо-осінню пору року. За результатами гель-хроматографічних досліджень встановлено, що розчинені вуглеводи представлені сполуками з широким діапазоном молекулярної маси – від < 1,0 до > 70,0 кДа. Однак у їхньому складі домінують полісахариди, частка яких становить у середньому 67,7–83,7% від загального вмісту розчинених вуглеводів. Найімовірніше, це пов'язано з тим, що в процесі активного вивільнення вуглеводів водоростями переважають сполуки з полімерною структурою. На низькомолекулярні сполуки (<1,0 кДа) припадає 16,3–32,3%. Обговорюються сезонні коливання низькомолекулярної фракції вуглеводів. Зазначається, що найбільша трансформація високомолекулярних фракцій вуглеводів відбувається влітку, коли підвищується температура води та активізуються внутрішньоводоймові процеси, зокрема за участю мікрофлори.
- 50стор.
Оцінювання параметрів водно-сольового режиму р. Інгулець в зоні техногенезу за даними гідрохімічного моніторингу
Анотація Повна версія статті DOI: с. 50-61
“Оцінювання параметрів водно-сольового режиму р. Інгулець в зоні техногенезу за даними гідрохімічного моніторингу
Необхідність подачі води належної якості споживачам на півдні Дніпропетровської області та води для зрошення у Херсонській та Миколаївській областях вимагає ретельного вивчення особливостей водно-сольового режиму техногенно найбільш навантаженої ділянки р. Інгулець, що є метою даної роботи. На відміну від попередніх досліджень цієї ділянки р. Інгулець, які оперували насамперед із осередненими концентраціями у річковій воді та багаторічними трендами, проведено аналіз даних державного моніторингу вод із частотою раз на 1–3 місяці з залученням даних про щоденні витрати води у двох створах протягом 6 років, результатів супутникового моніторингу для дослідження водно-сольового режиму ділянки р. Інгулець довжиною близько 70 км між греблею Карачунівського водосховища та с. Андріївка. Детально досліджено 22 короткі періоди у 2014–2019 рр., для яких ідентифіковано витрати р. Інгулець, вміст аніонів у воді у верхньому та нижньому створах ділянки річки. Статистичним аналізом та за допомогою рівнянь водного і сольового балансу оцінені чинники техногенного та природного впливу на витрату р. Інгулець та збільшення вмісту солей у річковій воді. Встановлено зростання вмісту аніонів у річковій воді після проходження досліджуваної ділянки в періоди без організованих скидань шахтних вод майже у 1,5 рази, що дає кількісну оцінку техногенного впливу на гідрогеохімічний режим у розглянутій частині долини р. Інгулець. Частка хлоридів у річковій воді зростає після проходження води через цю ділянку в середньому з 20–22% до 38% у періоди без скидань шахтних вод та 68% у періоди скидань зі ставка-накопичувача шахтних вод. Практичне значення результатів визначається кількісною оцінкою втрат води та змін її якості у разі використання цієї ділянки русла р. Інгулець для транспортування прісної води до південних районів Дніпропетровської області, водопостачання яких було порушено внаслідок руйнування греблі Каховської ГЕС.
- 62стор.
Декомпозиція, моделювання та прогнозування часового ряду витрат води річки Десни засобами пакету «bsts» мови програмування R
Анотація Повна версія статті DOI: с. 62-70
“Декомпозиція, моделювання та прогнозування часового ряду витрат води річки Десни засобами пакету «bsts» мови програмування R
Якісне прогнозування водності річок є важливою складовою для планування та функціонування різних водозалежних галузей економіки: сільського та комунального господарства, гідроенергетики, рибного господарства, судноплавства тощо. Прогнозування щоденних витрат води річок відбувається як на основі простих графічних методів, так і на основі детерміністичних та стохастичних моделей. Стаття присвячена застосуванню пакету «bsts» мови програмування R для моделювання та прогнозування щоденних витрат води р. Десна – с. Літки. Після декомпозиції часового ряду щоденних витрат води встановлено, що він складається з трьох компонент: тренду, сезонної складової та випадкових коливань. У процесі створення «bsts»-моделі розглядалися основні функції пакету «bsts», які формують різні компоненти цієї моделі: add.seasonal, add.local.level, add.ar, add.local.linear.trend, add.semilocal.linear.trend та add.student.local.linear.trend. Результати моделювання щоденних витрат води навчальної та тестової вибірок оцінювалися за п’ятьма статистичними показниками: residual.sd, prediction.sd, rsquare, relative.gof та МАРЕ, а також за кривою накопичених похибок наступного кроку. У якості оптимальної моделі прийнято «bsts»-модель без предикторів, яка моделює щоденні витрати води за допомогою функції add.student.local.linear.trend та випадкових коливань. Така модель придатна для короткострокового прогнозування щоденних витрат води р. Десна – с. Літки у періоди їхнього тривалого та плавного підйому чи спаду, а також у період стійкої межені. Прогнозування щоденних витрат води за «bsts»-моделлю відбувається на основі тренду, що споріднює цю модель із прогнозуванням за кривими спаду весняного водопілля, які враховують виснаження запасів води у русловій мережі, та за тенденціями, які враховують інерційність гідрологічних процесів.
- 71стор.
Радіаційний стан зони відчуження у 2025 році за результатами радіаційно-екологічного моніторингу
Анотація Повна версія статті DOI: с. 71-86
“Радіаційний стан зони відчуження у 2025 році за результатами радіаційно-екологічного моніторингу
Наведено результати радіаційного моніторингу довкілля в зоні відчуження за 2025 рік, які включають аналітичні дані щодо: потужності еквівалента амбієнтної дози гамма-випромінювання характерної для територій на північному та західному «слідах» радіоактивних випадінь; радіаційного стану приземного шару атмосфери зони відчуження у ближній та дальній зонах ЧАЕС, його динаміки протягом 2025 року та зафіксованих перевищень контрольних рівнів радіоактивного забруднення; поверхневих вод, які залишаються найбільш вагомим джерелом винесення радіонуклідів за межі зони відчуження; радіаційного стану підземних вод четвертинного, еоценового та сеноман-нижньокрейдового водоносних горизонтів та комплексів; змін розподілу радіонуклідів у межах семи з 15 ландшафтних полігонів. У порівнянні з 2024 роком, середньорічне значення об’ємної активності 137Cs та 90Sr у приземному шарі атмосфери ЗВ залишилося приблизно на тому ж рівні або незначно знизилося. У 2025 році винесення 90Sr р. Прип’ять у створі м.Чорнобиль було в 3,2 рази меншим за таке у 2024 р. та в 2,5 рази меншим за середнє значення останніх 5 років. Надходження 90Sr із-за меж зони відчуження не перевищувало 32 % від загального винесення р. Прип’ять. Вміст 90Sr зафіксовано в усіх спостережних свердловинах. Максимальні значення об’ємної активності 90Sr у водах четвертинного водоносного комплексу були зафіксовані в районах старої Будбази, озера Азбучин, Янівського затону, і становили 140, 66, 57 Бк/дм3.
- 87стор.
Результати польових обстежень ділянок для валідації моніторингової оцінки деградації земель Королівства Марокко за різнорідними даними
Стаття 1. Рівнинна посушлива територіяАнотація Повна версія статті DOI: с. 87-105
“Результати польових обстежень ділянок для валідації моніторингової оцінки деградації земель Королівства Марокко за різнорідними даними
Стаття 1. Рівнинна посушлива територіяПроведено польові дослідження стану компонентів ландшафту території в межах 22 площадок спостережень, спланованих на пройденому маршруті (профілі) вздовж річки Оуед Тенсіфт північніше м. Марракеш (Королівство Марокко). Особливості їх поточного стану (розвитку, пригніченості, спотворення, забруднення токсикантами, зміни одних на інші, повної або часткової відсутності певних компонентів тощо) охарактеризовано, сфотографовано, зафільмовано та описово задокументовано. Відповідний фактичний матеріал уведено в базу даних, створену в рамках географічної інформаційної системи. Унаслідок комплексного якісного аналізу особливостей стану компонентів ландшафту їх переведено в єдиний кількісний параметр класу деградації земель місцевості від 1-го (найдеградованіші) до 5-го (практично недеградовані). На вивченій території 1-й клас деградації оцінено на одній площадці обстеження, на восьми площадках – як 2-й, на сімох площадках – як 3-й, на шести площадках – як 4-й. Площадок із 5-м ступенем деградації земель у межах території досліджень не зафіксовано.
- 106стор.
До питання вивчення механізму розвантаження надлишкових поверхневих вод за допомогою геофізичних спостережень
Анотація Повна версія статті DOI: с. 106-113
“До питання вивчення механізму розвантаження надлишкових поверхневих вод за допомогою геофізичних спостережень
Робота присвячена дослідженню геофізичними методами впливу на гідрогеодинамічні процеси у геологічному середовищі Південного Кривбасу скидання значних об’ємів води з Карачунівського водосховища. Метою роботи була оцінка впливу гірничих робіт в кар’єрі на річку Інгулець. В моніторингових польових спостереженнях застосовано нетрадиційний для таких досліджень метод електророзвідки, а саме – метод природного поля та гравірозвідки. Встановлено, що різке підвищення рівня води в р. Інгулець спричиняє фільтрацію надлишкових поверхневих вод у осадовий чохол і тектонічно порушені зони, що змінює гідродинамічний стан порід і активізує зсувні процеси; показано залежність потенціалу та градієнту природного поля від процесів водонасичення та визначено роль тектонічних розломів у формуванні шляхів фільтрації вод. Наукова новизна полягає у підтвердженні ефективності методу природного поля для вивчення механізмів швидкого водонасичення геологічного розрізу та шляхів перетікання поверхневих вод у підземні, а також обґрунтовано можливість його використання у регламенті моніторингу підтоплення і при прогнозуванні розвитку зсувних процесів.
- 114стор.
Побудова інтерполяційної поверхні середнього річного стоку води в межах районів річкових басейнів України з використанням гіс-інструментарію
Анотація Повна версія статті DOI: с. 114-123
“Побудова інтерполяційної поверхні середнього річного стоку води в межах районів річкових басейнів України з використанням гіс-інструментарію
Україна запровадила інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом, яке передбачає, що головною одиницею управління у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є район річкового басейну. Перед Україною постало завдання у розробленні та впровадженні Планів управління річковими басейнами (ПУРБ). Для аналізу однієї з складових ПУРБ є необхідними дані щодо середніх річних витрат води 50%-ої ймовірності перевищення у розрізі масивів поверхневих вод. Виконано побудову інтерполяційної поверхні розподілу середніх річних модулів стоку води 50%-ої ймовірності перевищення з використанням інструментарію геоінформаційних систем (ГІС). Побудована інтерполяційна поверхня дає можливість отримати значення середнього річного модуля стоку води в будь-якій її точці. Виконано аналіз отриманих значень для дев’яти районів річкових басейнів України.
